Хто ми без обіймів

Хто ми без обіймів 

Хто ми без обіймів
Хто без поцілунків
Кажуть, що ми сильні
Ті хто і не вірив
 
Нарешті вже не соромно
Нас ловлять буревії
Хтось завжди лишається
Хто ми без надії.



         


Нереальна реальність

Злись, Україно, плач Смійся, копай їм могили Бо ти вже тертий калач І звідки у тебе сили?! Це якась нереальна реальність Як таке взагалі може бути Бо влучають крилаті ракети Ні пробачити це, ні забути Хтось тікає від тебе далеко Хтось лишається вдома запекло Ти досі воюєш і небо Не закрили - welcome до пекла! В світ летять світлини з війни Посилаєм русню як Зміїний На руїнах збудуємо стіни Ми співаємо гімн і пісні Віримо в ЗСУ і у мрії Гордо скажем будь-де на Землі: "Доброго вечора, ми з України!"





Привид


Літай, мій привиде, літай
Моє життя оберігай
Ти як ніде і всюди
І в тебе вірять люди 

Літай, мій привиде, літай
Над містом ворогів збивай
Ти вже герой, ви вже герої
Незавидні, по правді, долі.

Та смерть ніхто не обирав
Коли присягу промовляв
Минулого не забувай
Літай, мій привиде, літай/



Твоє життя отруєне війною

Твоє життя отруєне війною
На смак як попіл, з гіркотою
У мареві з тривог й сирен
Цей шлях складається з імен
З імен нових, з імен знайомих
Забутих й заново відкритих
Як йдеш між згарищами втоми
Тим попелом малюєш квіти
Як йдеш по згарищу додому
Іди не зупиняйся.




Я встигну

Я встигну
Зібрати тривожну валізку
З собою потягну тривожні думки
Я встигну Сховатись під виття сирени Я встигну Із рідного дому втекти.
Надією тішу себе,
Що я встигну
Що встигнуть так само
Всі інші, хто де
Дивлюся новини
І розумію
Не встиг і не встигла,
Не встигнули вже. 


Це все так просто не скінчиться

Це все так просто не скінчиться
Цей біль так просто не мине
З калини сік між пальць сочиться
З мільйон крається в одне
Обличчя стомлене й сумне
На всіх одна жага бажання
Щоб скінчились страхи страждання
Покласти руку на плече
І видихнуть, ну, наче все. 

 



Коли ми вернемось додому


- Коли ми вернемось додому Не часто та все ж питає. - Не знаю – кажу я малому. - Ніхто того, синку, не знає. - Коли вже папа приїде Коли я його побачу - Скоро, моя рідненька, Всміхаюсь сама і плачу. Сполохані розлетілися пташки Рятуючи своїх пташенят Та колись розквітнуть ромашки І вони повернуться назад.

  

Місто каштанів


Це місто каштанів, мільйонів, заторів Із пляжем як в жодній столиці Європи Любити щоб місто - ним треба гуляти Щоб вдало гуляти - місця знать і тропи. Це місто метеликів, гарних машин Проспектів і парків, де ти не один Мостів через річку могутню Дніпро Це місто, де людям не все одно. Це місто майдану і спалених шин Де грало Динамо, до самих вершин Наші спортсмени, музики, митці Де баба стоїть з мечем у руці. Це серце країни, що боронить добро Тут серце народу нескореного Є місце для пісні, що лине в пітьмі Вперед. До світанку. Бо ми не німі. Вперед. До світанку ми маєм дійти.



Я не кажу тобі не бійся

Я не кажу тобі не бійся
Я не кажу тобі не плач
Якби твій розпач мав би розмір
То був як сонце чи як м’яч?
Я не кажу тобі облиш
Ти маєш право лити сльози
Я обійму тебе, дивись
Яснішає як пройдуть грози.
Я не кажу тобі не злись
Бо злість то є рушійна сила
Ти лише вчасно зупинись
Щоб буть людиной, а не звіром. 


У перший день Перемоги

У перший день Перемоги Я буду пити самбуку Знайомим і друзям напишу І декому навіть подзвоню У перший день Перемоги Я буду пити самбуку Схоплю валізу у руку І нахрін звідси поїду. грудень 2023

Повернутися на Головну